РЕШЕНИЕ АПЕЛЛЯЦИОННОГО СУДА. ТРУДОВОЙ СПОР

Державний герб України

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ , вул. Солом’янська, 2-а

Справа №22-ц/2690/4771/2012                                               Головуючий в суді 1 інстанції — Чала А.П.

Доповідач — Ящук Т.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді         Ящук Т.І.

суддів                             Немировської О.В., Чобіток А.О.

при секретарі                  Бабіч К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою (Особа №1)  на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 січня 2012 року по справі за позовом (Особа №1)  до Комісії з припинення Державного вищого навчального закладу «Українська академія бізнесу та підприємництва», третя особа — (Особа №2)  про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, анулювання запису в трудовій книжці, видачу дублікату трудової книжки і відшкодування моральної шкоди,

встановила:

Позивач (Особа №1)    звернувся до суду з позовом, в якому просив поновити його на роботі на посаді в.о. декана факультету економіки, фінансів та маркетингу Державного вищого навчального закладу «Українська академія бізнесу та підприємництва», стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з дня звільнення до дня ухвалення рішення судом і відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 грн.. а також зобов’язати відповідача анулювати недійсний запис в трудовій книжці про його звільнення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, і видати йому дублікат трудової книжки.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 січня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

 Не погоджуючись з рішенням суду, (Особа №1), подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на те, що суд не звернув уваги на обов’язковість застосування у трудових відносинах норм матеріального права, зокрема ст. ст. 9, 16, 29, 52, 71, 72, 142 КЗпП України. Крім того, судом першої інстанції порушені норми процесуального права, зокрема ст. 10, 27, 28, 29, 30, 33, 137, 160, 197 ЦПК України, а також ст. ст. 6. 13, 17, 19 Європейської Конвенції «Про захист прав і основних свобод громадянина і людини» та Практики Європейського суду. Посилався на неповне з’ясування судом обставин та недоведеність обставин, що мають значення для справи.

 Апелянт вказував, що судом не було з’ясовано поважності причин відсутності позивача на роботі, за наявності заяви позивача про надання йому замість відпрацьованого суботнього дня іншого вихідного дня. Вказана заява була завізована написом «не заперечую» проректора з навчальної роботи (Особа №4) який розпорядженням № 023 від 29.04.2011 року був уповноваженою особою та виконував безпосередній контроль за виконанням наказу.

Крім того розпорядження відповідача № 23 від 29.04.2011 року у зв’язку з йогопосиланням на п. 5.2 колективного договору і сам пункт 5.2 колективного договорусуперечать діючому законодавству про працю, у зв’язку з чим рішення суду в цій частинівинесено з явним порушенням норм матеріального права. Судом також не враховано, щопозивач продовжував працювати за сумісництвом завідувачем кафедри загальноосвітніхдисциплін, математики та інформатики до 30.06.2011 року.

 В судовому засіданні апелянт та його представник підтримали доводи апеляційноїскарги та просили її задовольнити; представник відповідача та третя особа просилиапеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючийого законним і обґрунтованим.

 Заслухавши доповідь судді Ящук Т.І., пояснення осіб, що з’явились в судовезасідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегіясуддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за такимипідставами.

 Свої вимоги (Особа №1)   обґрунтовував тим, що наказом № 84-К від 04.06.2011року він був звільнений з посади в.о. декана факультету економіки, фінансів та маркетингу запрогул без поважних причин 01.06.2011 року на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України. Вказанезвільнення з посади в.о. декана факультету економіки, фінансів та маркетингу вважаєнезаконним та безпідставним.

 Так, позивач, згідно графіку чергування, відпрацював суботу 28.05.2011 року і в тойже день написав заяву на ім’я проректора з навчальної роботи (Особа №3)  з проханнямнадати йому замість відпрацьованого суботнього дня інший вихідний день, а саме 01.06.2011року, на якій проректор поставив резолюцію «не заперечую».

 Але 01.06.2011 року було складено акт про відсутність позивача на роботі, з яким йогоне ознайомили. 04.06.2011 року о 12-00 год. йому було надано доручення на предмет наданняписьмових пояснень щодо причин відсутності на роботі 01.06.2011 року з терміномвиконання до 14.00 год., однак письмові пояснення ним в строк надані не були, тому вважавтаку поведінку т.в.о. ректора, як упереджене ставлення до нього та можливе незаконнезвільнення, а тому продовжував виконувати свої функціональні обов’язки.

 Коли дізнався про існування наказу про своє звільнення від 04.06.2011 року,16.06.2011 року подав заяву про надання копій пакету документів, наказу про звільнення,трудової книжки та довідки про заробітну плату, які на час пред’явлення позову йому небули надані.

 Крім того, при звільненні відповідач порушив вимоги ст. 29 Закону України « Провищу освіту», згідно якої управління вищим навчальним закладом здійснюється на основіпринципу поєднання колегіальних та єдиноначальних засад. Також зазначав, що у зв’язку ізнезаконним звільненням він зазнав моральних страждань, що доводить спричинення йомуморальної шкоди.

Відмовляючи у задоволенні позову у повному обсязі, Святошинський районний судм. Києва у рішенні від 19 січня 2012 року виходив із того, що заява (Особа №1)  пронадання йому вихідного дня 01.06.2011 року за відпрацьований робочий день у суботу28.05.2011 року не була підставою для невиходу на роботу, оскільки проректор з навчальноїроботи (Особа №3), який на заяві поставив резолюцію «не заперечую», не мав прававирішувати питання щодо використання нефіксованого вихідного дня в Академії.

 03.06.2011 року (Особа №1)   було ознайомлено з актом про відсутність на роботі01.06.2011 року, але він відмовився ставити свій підпис про ознайомлення з даним актом.

Також позивач відмовився надати письмові пояснення про поважність причинвідсутності на роботі 01.06.2011 року, про що також комісією у складі працівниківвідповідача було складено відповідний акт.

 Суд першої інстанції дійшов висновку, що в порушення п. 5.2 Колективного договоруі розпорядження № 023 від 29.04.2011 року в.о. ректора ДВНЗ «Українська академія бізнесута підприємництва»» (Особа №4)  , при відсутності графіку використання нефіксованоговихідного дня в Академії, погодженого з в.о. ректора Академії, тобто з порушеннямвстановленого порядку і без належного погодження, будучи обізнаним про необхідність

дотримання такого порядку і погодження нефіксованого вихідного дня саме з в.о. ректора(Особа №4), позивач порушив порядок використання нефіксованого вихідного дня вАкадемії, подавши заяву на ім’я особи, яка не мала права вирішувати дане питання. Томутакі дії суд кваліфікував як самовільне використання нефіксованого вихідного дня івідповідно як прогул.

 Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги (Особа №1)  пропоновлення на роботі не знайшли підтвердження в судовому засіданні, доказів проповажність причин відсутності позивача на роботі 01.06.2011 року не надано.

Оскільки суд вважав дії відповідача правомірними, то дійшов висновку провідсутність підстав для відшкодування моральної шкоди, а також задоволення позовнихвимог про анулювання недійсного запису та видачу дублікату трудової книжки.

Проте зроблені судом першої інстанції висновки не в повній мірі відповідаютьобставинам справи, що, враховуючи положення ст. 309 ЦПК, дає суду апеляційної інстанціїпідстави для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

 Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2009 року (Особа №1)  був прийнятий нароботу в Державний вищий навчальний заклад «Українська академія бізнесу тапідприємництва» на посаду завідувача кафедри загальноосвітніх дисциплін, математики таінформатики.

 Наказом № 010-к від 06.09.2010 року був переведений на посаду в.о. деканафакультету економіки, фінансів та маркетингу, згідно штатного розпису. Наказом № 011 від

06.09.2010   року позивач був прийнятий за внутрішнім сумісництвом на посаду завідувачакафедри загальноосвітніх дисциплін, математики та інформатики на 0,5 ставки.

 01.06.2011 року працівниками відповідача — начальником відділу кадрів,начальником організаційного відділу та начальником виробничого відділу було складено актпро те, що 01.06.2011 року на робочому місці з 8-30 до 17-30 год. були відсутні в.о. деканафакультету економіки, фінансів та маркетингу (Особа №1)   , в.о. декана факультетуменеджменту Вакуленко С.В., методист факультету менеджменту (Особа №5)  . ( а.с. 62).

 04.06.2011 року позивачу було вручено письмове доручення т.в.о. ректора (Особа №2) про надання письмового пояснення стосовно особистої відсутності на робочому місці

01.06.2011   року, проте зазначених пояснень (Особа №1)    не надав, про що також булоскладено акт.

Наказом № 84-к від 04.06.2011 року, виданим т.в.о. ректора Академії (Особа №2),   (Особу №1)   звільнено 04.06.2011 року за прогул без поважних причин 01.06.2011 рокуна підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України ( а.с. 9).

 Проте звільнення позивача неможливо визнати законним з наступних підстав.

Відповідно до п. 5.2 Колективного договору, в Академії встановлюється п’ятиденнийробочий тиждень із двома вихідними днями — у суботу та неділю, за винятком працівників,зайнятих організацією та забезпеченням навчального процесу, для яких запроваджуєтьсяп’ятиденний робочий тиждень, з одним фіксованим вихідним — у неділю, та другимвихідним, який встановлюється керівниками структурних підрозділів у графіку чергування(деканати, навчальні відділи, бухгалтерія, бібліотека, відділ кадрів, тощо).

 Розпорядженням в.о. ректора (Особа №4) за № 023 від 29.04.2011 року керівникамструктурних підрозділів, які зайняті організацією та забезпеченням навчального процесувказано забезпечити регулярне виконання п. 5.2 колективного договору Академії; щомісячноподавати до відділу кадрів Академії графік чергування структурних підрозділів по суботах;відділу кадрів готувати щомісячно узагальнений графік чергування та подавати назатвердження в.о. ректора Академії. Контроль виконання вказаного розпорядженняпокладено на проректора з навчальної роботи — (Особа №5)

 Відповідно до ч. 2 ст. 67 КЗпП України, другий вихідний день при п’ятиденномуробочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботипідприємства, установи, організації, погодженим із виборним органом первинноїпрофспілкової організації підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватись,підряд із загальним вихідним днем.

Статтею 72 КЗпП України встановлено, що робота у вихідний день можекомпенсуватись, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку.

 Враховуючи, що йдеться про відступлення від правил про мінімальну тривалістьщотижневого безперервного відпочинку ( ст. 70 КЗпП України — не менш як 42 години),день відпочинку має бути наданий через найкоротший проміжок часу після залученняпрацівника до роботи у вихідний день.

 За змістом п.4 ст. 40 КЗпП України, прогулом визнається відсутність працівника нароботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин протягом робочого дня,без поважних причин.

 Як вбачається з матеріалів справи, в суді першої інстанції відповідачем не булинадані графіки чергування, передбачені розпорядженням № 023 від 29.04.2011 року, з чогосуд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки графіки використання нефіксованоговихідного дня в Академії відсутні, а згідно з вказаним розпорядженням такі графікипогоджує в.о. ректора (Особа №4) , то і вирішувати питання про надання вихідного дня маєправо лише вказана посадова особа.

Однак, відповідно до заяви (Особа №1)  від 28.05.2011 року на ім’я проректора знавчальної роботи (Особа №5), позивач просив надати йому вихідний день 01.06.2011 рокуза відпрацьований повний робочий день 28.05.2011 року. На вказаній заяві міститьсярезолюція проректора з навчальної роботи (Особа №5)  . «не заперечую», а також штампвхідної кореспонденції відповідача за № 863/45-04 від 31.05.2011 року ( а.с. 14).

 Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність належного погодженнявихідного дня та самовільне використання нефіксованого вихідного дня не відповідаєобставинам справи, оскільки вищевказаним розпорядженням в.о. ректора від 29.04.2011року контроль за його виконанням покладено на проректора з навчальної роботи (Особа №5), тому відсутні підстави стверджувати, що він є неповноважною особою вирішувати даніпитання.

 Надані в суді апеляційної інстанції графіки чергувань не підтверджують фактусамовільного використання позивачем відгулу, оскільки, затверджуючи графік на травень2011 року, в.о. ректора (Особа №4), погодився з тим, що від в.о. декана факультетуекономіки, фінансів та маркетингу пропозиція не подана, та не затвердив чітко встановленудату другого вихідного дня за чергування у суботу для (Особа №1)  ( а.с. 41-42, т. 2).

Також колегія суддів не погоджується із оцінкою суду першої інстанції, наданоюпоказам свідків (Свідок №1)та (Свідок №2, оскільки вони є об’єктивними та несуперечать іншим встановленим по справі обставинам. Зокрема, (Свідок №1, якапрацювала методистом факультету менеджменту до грудня 2011 року, також подавала заявупроректору з навчальної роботи (Особа №5)про надання вихідного дня 01.06.2011 року завідпрацьований день у суботу 28.05.2011 року, і на її заяві також наявна резолюція пропогодження.

 З огляду на викладене, заперечення відповідача про самовільне використання(Особа №4) другого вихідного дня за відпрацьований суботній день 28.05.20011 року, єбезпідставними, спростовуються вищевикладеними доказами, а тому колегія суддів вважає,що позивачем в цей день прогулу допущено не було.

 Акт від 04.06.2011 року про ознайомлення позивача з наказом колегія суддів вважаєненалежним доказом, оскільки, як вбачається з даного акту, він був підписаний (Особа №6)- начальником юридичного відділу, якому відповідно до наказу № 79-к від 28.05.2011року була надана щорічна оплачувана відпустка з 30.05.2011 року по 17.06.2011 року, і узв’язку з цим начальник юридичного відділу (Особа №6)подав клопотання доСвятошинського районного суду м. Києва в іншій цивільній справі з проханням відкластипризначений на 30.05.2011 року розгляд цивільної справи ( а.с. 97-98).

 Крім того, в зазначеному акті йдеться про відмову позивача отримати належнимчином оформлену трудову книжку, проте підстави для вручення трудової книжки буливідсутні, оскільки позивач залишався працювати в Академії за внутрішнім сумісництвом напосаді завідувача кафедри загальноосвітніх дисциплін, математики та інформатики.

Вказане підтверджується табелем обліку використання робочого часу, з якого вбачається, що(Особа №1)    працював до 30.06.2011 року, а також записами у трудовій книжціпозивача про звільнення з посади завідувача кафедри загальноосвітніх дисциплін,математики та інформатики у зв’язку з закінченням трудового договору п.2 ст. 36 КЗпПУкраїни відповідно до наказу від 30.06.2011 року № 95-к .

 Крім того, із табелю обліку робочого часу працівників кафедри загальноосвітніхдисциплін, математики та інформатики вбачається, що (Особа №1)    працював 01.06.2011року протягом 3,6 годин, а зміни до табелю були внесені працівником відділу кадрів післяйого складання.

 Як вбачається із записів у книзі обліку руху трудових книжок, копія якої була наданав суді апеляційної інстанції, трудова книжка була вручена позивачу 27.04.2012 року.

 Враховуючи, що позивач протягом червня 2011 року працював в Академії на посадізавідувача кафедри загальноосвітніх дисциплін, математики та інформатики, доводивідповідача про неможливість вручити копію наказу від 04.06.2011 року є безпідставними.

 Крім того, розпорядженням ректора № 034 від 18.07.2011 року в Академії булостворено робочу групу для доопрацювання навчально-облікової документації студентів-випускників 2010-2011 навчального року. До складу зазначеної комісії було включено(Особа №1)  як в.о. декана факультету економіки, фінансів та маркетингу з 06.09.2010року по 04.06.2011 року, за згодою.

 Відповідно до протоколу робочої наради зазначеної комісії від 19.07.2011 року,декану (Особа №1) було доручено підготувати зведені відомості студентів -випускників до 20.07.2011 року ( а.с. 48-49).

 З викладеного вбачається, що позивач після 04.06.2011 року фактично продовжуваввиконувати посадові обов’язки в.о. декана факультету економіки, фінансів та маркетингу.

 Щодо посилань представника відповідача про пропуск позивачем строку зверненнядо суду з позовом про поновлення на роботі, то колегія вважає їх необгрунтованими,оскільки, як встановлено з матеріалів справи, копію наказу про звільнення позивачупротягом червня 2011 року вручено не було, а також не направлено поштою на домашнюадресу. На заяву (Особа №1)від 17.06.2011 року про надання копій документів, в томучислі наказу про звільнення, зазначені документи були надіслані йому відповідачем лише14.07.2011 року.

 З даним позовом позивач звернувся до суду 14.08.2011 року.

Статтею 233 КЗпП України встановлено строк звернення до суду про вирішеннятрудового спору у справах про звільнення — в місячний строк з дня вручення копії наказупро звільнення або з дня видачі трудової книжки.

 Таким чином, місячний строк з дня вручення копії наказу позивачем не пропущено.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підставипрацівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовийспір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір,одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за часвимушеного прогулу.

 Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що звільнення позивачапроведено без законних підстав, позовні вимоги (Особа №1)про поновлення на роботізнайшли підтвердження в судовому засіданні та доведені належними доказами, томупідлягають задоволенню. Також стягненню з відповідача підлягає середній заробіток за часвимушеного прогулу за період з 04.06.2011 року по день ухвалення рішення апеляційнимсудом.

 При цьому розрахунок позивача колегія не може покласти в основу рішення, оскількивін не відповідає вимогам Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року«Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

 Відповідно до п. 8 зазначеного Порядку, виходячи із довідки про доходи (Особа №1) за два останні місяці роботи перед звільненням на посаді в.о. декана ( основна формапрацевлаштування) ( а.с.122), середньоденний заробіток позивача складає: (3792 грн. 70

коп. (квітень) + 3792 грн. 70 коп. ( травень) = 7585 грн. 40 коп.) / 39 робочих днів — 194 грн.50 коп.

 Оскільки час вимушеного прогулу за період з 04.06.2011 року по 31.05.2012 рокускладає 250 робочих днів, то середній заробіток за час вимушеного прогулу становитимесуму у розмірі: 194 грн. 50 коп. х 250 робочих днів — 48 625 грн.

 Враховуючи, що у зазначеній довідці зазначено розмір нарахованої заробітної плати,то із вищевказаної суми середнього заробітку підлягає вирахуванню відповідачем сумаподатку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску.

 Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником абоуповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщопорушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальнихжиттєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

 Колегією суддів встановлено, що незаконне звільнення позивача з роботи порушилойого законні права, призвело до втрати нормальних життєвих зв’язків та вимагає від ньогододаткових зусиль для організації свого життя, чим йому спричинено моральні страждання.

 Враховуючи вимоги розумності і справедливості, характер правопорушення, глибинудушевних страждань позивача, ступінь вини відповідача, колегія вважає, що розміргрошового відшкодування моральної шкоди, визначений позивачем у 20 000 грн., є значнозавищеним, і визначає його у сумі 2000 грн.. тому позов у цій частині підлягає задоволеннючастково.

 Позовні вимоги (Особа №1) про зобов’язання відповідача анулювати недійснийзапис в трудовій книжці про звільнення на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України та видатидублікат трудової книжки — не є способом захисту прав позивача.

 Відповідно до п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників,затвердженої наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 року, у разінезаконного звільнення, установленого органом, який розглядає трудові спори. іпоновлення на попередній роботі запис про звільнення визнається недійсним, про щопроводиться відповідний запис у трудовій книжці.

 Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, рішення суду в частині поновлення нароботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежуза один місяць у розмірі 4084 грн. 50 коп. — підлягає негайному виконанню.

 Згідно зі ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь держави необхідно стягнутисудовий збір у розмірі: 107 грн. 30 коп. ( вимоги немайнового характеру) + 486 грн. 25 коп.(стягнення середнього заробітку), всього — 593 грн. 55 коп.

Керуючись ст.ст. 303,304, 309, 313-317, 367, 218 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу (Особа №1) — задовольнити частково.

 Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 січня 2012 року — скасуватита ухвалити нове рішення наступного змісту:

 Позовні вимоги (Особа №1)  до Комісії з припиненняДержавного вищого навчального закладу «Українська академія бізнесу та підприємництва»,третя особа — (Особа №2)  про поновлення на роботі, стягнення середньогозаробітку за час вимушеного прогулу, анулювання запису в трудовій книжці, видачудублікату трудової книжки і відшкодування моральної шкоди — задовольнити частково.

 Поновити (Особа №1) на посаді виконуючого обов’язкидекана факультету економіки, фінансів та маркетингу Державного вищого навчальногозакладу «Українська академія бізнесу та підприємництва» з 04 червня 2011 року.

 Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Українська академія бізнесу тапідприємництва» на користь (Особа №1)  середній заробіток за часвимушеного прогулу за період з 04.06.2011 року по 31.05.2012 року в розмірі 48 625 ( сороквісім тисяч шістсот двадцять п’ять) грн., за вирахуванням із цієї суми податку на доходифізичних осіб та єдиного соціального внеску.

 Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Українська академія бізнесу тапідприємництва» на користь (Особа №1) відшкодування моральноїшкоди у розмірі 2000 ( дві тисячі) грн.

 Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Українська академія бізнесу тапідприємництва» на користь держави судовий збір у розмірі 593грн. 55 коп.

 Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

 Рішення в частині стягнення середнього заробітку за один місяць у сумі 4084 грн. 50коп., за вирахуванням із цієї суми податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціальноговнеску, — підлягає негайному виконанню.

 В іншій частині позову (Особа №1) — відмовити.

 Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскарженев касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних ікримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : підпис                         Судді: підписи