ХОДАТАЙСТВО О ПРИЗНАНИИ ДОКАЗАТЕЛЬСТВ НЕДОПУСТИМЫМИ

 В Чаплинський районний суд Херсонської області

75200, Херсонська область смт. Чаплинка вул. Космонавтів, 23

Підсудний:    (Особа №1)

75200, Херсонська область смт. Чаплинка вул. __________

засіб зв’язку тел. — _________________

справа №  ____________

суддя ________________

 

КЛОПОТАННЯ

про визнання судом недопустимості доказів (відеозаписів)внаслідокнезаконногопроведення негласних слідчих (розшукових) дій

В провадженні судді  Чаплинського районного суду Херсонської області, знаходиться справа № 000000000000000 (провадження № 000000000000) по обвинуваченню (Особа №1) у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

З матеріалів кримінального провадження № 00000000000000, наданих суду досудовим слідством, а саме з Протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 18.06.2013 р. (а.с.135),  Протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 12.07.2013 р. (а.с.134),   Протоколу огляду місця події (а.с.137), та  відповідної Постанови про визнання та прилучення до кримінального провадження речового доказу від 01.09.2013 р. винесену слідчим СВ Чаплинського РВ УМВС України в Херсонській області старшим лейтенантом міліції (Особа №2), який на цей момент згідно з фактичними даними які є в матеріалах кримінального провадження не був стороною кримінального провадження — з боку обвинувачення, (в розумінні положень передбачених п.19),ч.1, ст.3 КПК України), стало відомо, що до цього кримінального провадження, в якості доказів були приєднані  матеріальні носії мікро SD інв. № 09 нт, мікро SD інв. № 50, які були визнані речовими Доказами та долучені до кримінального провадження № 000000000000000 від 28 травня 2013 року як речові докази та зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Разом з тим при огляді вказаногоПротоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 18.06.2013 р. (а.с.135), стало відомо, що ці негласної слідчі (розшукові) дії проводились начебто на підставі Ухвали … безіменного слідчого суді Апеляційного суду Херсонської області, від 13.06.2013 р. № 2143т, але вказаної Ухвали в матеріалах кримінального провадження № 0000000000000000 від 28 травня 2013 року – ВЗАГАЛІ НЕМА.

При огляді Протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 12.07.2013 р. (а.с.134) стало відомо, що ці негласної слідчі (розшукові) дії також проводились начебто на підставі Ухвали слідчого суді Апеляційного суду Херсонської області – Червонюк В.Я., від 08.07.2013 р. № 00000, але ж  вказаної Ухвали в матеріалах кримінального провадження № 000000000000000 від 28 травня 2013 року – ТАКОЖ НЕМА. Крім того, згідно з даними викладеними на офіційному сайті «Судова влада України» (http://ksa.court.gov.ua/sud2190/judges/) у Апеляційному суді Херсонської області – суді — Червонюк В.Я. взагалі нема.

Таким чином, на підставі викладеного є необхідність зафіксувати у цьому судовому засіданні відсутність як в матеріалах кримінального провадження № 12013230250000468 від 28 травня 2013 року, так і  в реєстрі до обвинувального акту,  вищевказаних Ухвал Апеляційного суду Херсонської області, щодо надання судового дозволу на  проведення відповідних негласних слідчих (розшукових) дій, а саме — аудіо-відео контролю особи, які  таким чином, згідно вказаних протоколів  незаконно проводились як  18.06.2013 р., так і 12.07.2013 р..

Крім того, згідно з даних у Протоколі огляду місця події (а.с.137) вказані докази були оглянуті тільки як носії мікро SD інв. № 09 нт, мікро SD інв. № 50, але без огляду як самого змісту цих аудіо-відео записів, так і впізнання осіб і подій які на них зображені. Разом з тим я заперечую, що на вказаних відео-аудіо записах, був зафіксований саме я. При огляді мною вказанихвідео-аудіо записів (які до речі, дуже неякісні, змазані та незрозумілі)  на одному відеозаписі який датований 18.06.2013 р. дуже нечітко видно, що якась особа у бейсбольці незрозуміло що робить і хтось начебто дає їй незрозумілу суму гроші, але впізнати цю особу, та зрозуміти що там відбувалось, дуже важко внаслідок непрофесійного зробленого відеозапису, та нечіткості зображення, звісно такий висновок може бути,  якщо бути неупередженим та справедливим. На іншому відеозапису, датованому 12.07.2013 р., також нічого не зрозуміло, так як видно тільки чиїсь руки, та видно передачу якогось пакету і начебто незрозумілої суми грошей. Хто, кому і що передає також невідомо.

С приводу вказаних записів ні мене, ні інших осіб по справі ніхто не допитував, саме мене не допитували, стосовно того хто саме зображений на цьому відео. Також як мені відомо, з цього приводу ніхто не допитував і агента міліції Сидорова І.С., також про цей факт проведення та відповідної фіксації цих негласних слідчих (розшукових) дій, також  нема згадування і у показах т.з. «понятих» (Особа №3)  та  (Особа №4) Тому враховуючи, що я з самого початку заперечую, свою участь у вказаних відеозаписах, то навіть з елементарної логіки, досудове слідство,  повинно було б з’ясувати моє відношення до вказаних відеозаписів, а у разі мого заперечення щодо цього, повинно було провести відповідні експертизи, щодо доказування того факту, що вказані відеоматеріали не змонтовані, та на вказаних записах зображений саме я а не інша особа, що в них звучить саме мій голос. Разом з тим,  нічого з вказаного досудовим слідством до матеріалів цього кримінального провадження не надано, тому вважаю що вказані відеозаписи не можуть бути належним доказом у цьому кримінальному проваджені.

Таким чином, зважаючи на все вищевикладене, слід зазначити, що згідно з положеннями передбачених, ч.1, ст. 86 КПК України: «…Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом…».  А у відповідності, до  положень передбачених ч.2, ст. 86 КПК України: «…Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення…» Тобто мова у цьому випадку йде про винесені остаточного судового рішення (приговору)  суду першої інстанції.

Але враховуючи той факт, що в матеріалах кримінального провадження відсутні Ухвали Апеляційного суду Херсонської області, щодо надання судового дозволу на  проведення відповідних негласних слідчих (розшукових) дій, а саме — аудіо-відео контролю особи, то у цьому випадку мова йде про істотне порушення порушення п.1), ч.2,ст. 87 КПК України, коли: «…Суд зобов’язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема  … здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов…» ще до винесення остаточного рішення (приговору). Так згідно положень передбачених ч.3.87 КПК України: «…Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані…». Разом з тим, розгляд, щодо вирішення питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, у цьому засіданні не проводиться, отже рішення щодо цього повинно бути прийнято одразу після оголошення цього клопотання, про що прямо наголошує ч.2, ст. 89 КПК України, що: «…У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате…».  Право заявляти таке клопотання передбачено ч.3, ст. 89 КПК України, де сказано, що: «…Сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими…».

При цьому також слід зазначити, що відповідно до ч. 3, ст. 62 Конституції України: «…обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом і на припущеннях…).

Зазначене положення Конституції України зобов’язує суд розглядатиме питання про допустимість доказів для здійснення правосуддя; визнавати їх отриманими з порушенням закону; виключати їх з доказової бази звинувачення і відповідно з розгляду справи; неприпустимість мотивування постанови у справі доказами, які одержані з порушенням закону.

І в підтвердження цієї моєї тези, яка не викликає сумніву, хочу також послатись на Рішення Конституційного Суду України № 12-рп/2011 від 20.10.2011 р. , по справі № 1-31/2011, за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення  частини третьої статті 62 Конституції України. Який у своєму рішенні визначив наступне: «…В аспекті конституційного подання щодо суб’єктів одержання доказів у кримінальній справі в результаті здійснення оперативно-розшукової діяльності положення першого речення частини третьої статті 62 Конституції України, відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, слід розуміти так, що обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом … Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене…».

При цьому слід обов’язково врахувати, що  безпідставна відмова суду у задоволенні цього клопотання, що направлено на з’ясування обставин, пов’язаних з обставинами по справі, є істотним порушенням кримінально-процесуального закону та може тягнути скасування судового рішення у кримінальній справі, у зв’язку з явним  порушенням права на захист.

Порушення права на захист, та відповідно і права на справедливий судовий розгляд у випадках безпідставної відмови у задоволені клопотань про витребування і приєднання до справи нових доказів, також знайшла своє підтвердження і у прецедентних рішеннях Європейського суду з прав людини.

Так Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Перес проти Франції» (Perez v. France), заява № 47287/99 від 12 лютого 2004 р. вказав, що «… дія статті 6 Конвенції полягає і в тому, щоб, серед іншого, зобов’язати« суд »провести належне дослідження зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами по справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи»

Європейський суд з прав людини у справі «Роу і Девіс проти Об’єднаного Королівства» (Rowe and Davis v United Kingdom), заява № 28901/95 від 16 лютого 2000 р., висловив наступну найважливішу правову позицію: «…голові суду необхідно було мати можливість самому ознайомитися з доказами, які прокуратура не хотіла розкривати перед представниками захисту, для того щоб визначити, чи буде відмова повідомити зазначену інформацію порушувати право обвинуваченого на справедливий судовий розгляд … суд повинен з рівною мірою об’єктивності підходити до клопотань як з боку обвинувачення, так і з боку захисту…».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 29, 59, 62 Конституції України,  Рішення Конституційного Суду України № 12-рп/2011 від 20.10.2011 р. , по справі № 1-31/2011, за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення  частини третьої статті 62 Конституції України, ч.4, ст.5, та ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини у справах «Роу і Девіс проти Об’єднаного Королівства» (Rowe and Davis v United Kingdom), заява № 28901/95 від 16 лютого 2000 р., та «Перес проти Франції» (Perez v. France), заява № 47287/99 від 12 лютого 2004 р., та у відповідності до положеньп.19),ч.1, ст.3, ст.ст. 86-87, ч.ч.2-3, ст.89 КПК України;

ПРОШУ:

1. Визнати недопустимими доказами, які отримані зістотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема  здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу докази такими, що отримані з порушенням вимог закону і виключити із судового розгляду наступні докази з матеріалів кримінального провадження № 000000000000000000:

— Протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 18.06.2013 р. (а.с.135),

— Протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 12.07.2013 р. (а.с.134),

— Протокол огляду місця події (а.с.137),

— Постанову про визнання та прилучення до кримінального провадження речового доказу від 01.09.2013 р. винесену слідчим СВ Чаплинського РВ УМВС України в Херсонській області старшим лейтенантом міліції (Особа №2),  про визнання речовими доказами та долучені до кримінального провадження, в якості доказів матеріальні носії мікро SD інв. № 09 нт, мікро SD інв. № 50.

2.  Вирішити питання та встановити очевидність недопустимості доказів, у відповідності до порядку передбаченого ч.2, ст. 89 КПК України,одразу після оголошення цього клопотання.

 

Адвокат

«___»  лютого 2014 р.